Кохання, яке не показали: у “Величному столітті” приховали найцікавіший факт з життя Міхрімах Султан

Серіал “Величне століття” відкрив глядачам багато цікавих деталей про життя династії Османів, але одну історію залишив за кадром — історію архітектора Мімара Сінана та його прихованого почуття до Міхрімах Султан, дочки Сулеймана Пишного.

Мімар Сінан, головний архітектор Османської імперії, був талановитим майстром, відомим своїми грандіозними спорудами. Він служив при дворі Сулеймана Пишного та, за легендами, був закоханий у молоду й недосяжну Міхрімах. Різниця у віці понад 30 років і соціальний статус робили це кохання неможливим. До того ж, у 17 років батько видав Міхрімах заміж за Рустема-пашу, залишивши архітектора з його почуттями наодинці.

Однак навіть після її шлюбу, втративши надію на союз, Сінан знайшов спосіб висловити свої почуття. У Стамбулі й сьогодні стоять дві мечеті, побудовані за його проєктом на честь Міхрімах Султан: одна в районі Ускюдар на азійському березі, а інша — в Едірнекапи на європейській стороні. Їхнє розташування має символічний зміст: у день весняного рівнодення, коли сонце заходить за один мінарет мечеті в Едірнекапи, на небі над мечеттю в Ускюдарі одночасно сходить місяць. Це витончений архітектурний жест символізує її ім’я, що означає “сонце і місяць”.

Перша мечеть Міхрімах у районі Ускюдар була збудована у традиційному стилі, з гармонійним ансамблем будівель, що включав медресе, лікарню, кухню та інші громадські заклади. Але після смерті її чоловіка в 1561 році Сінан розпочав будівництво другої мечеті, більш величної і символічної. Вона знаходиться в районі Едірнекапи і вражає своєю архітектурою: просторими внутрішніми приміщеннями, унікальними вікнами, що забезпечують природне освітлення та єдиним мінаретом, який порушує османські традиції. Кажуть, що ця деталь була навмисною — як натяк на безнадійне почуття архітектора.

Чи справді між Сінаном і Міхрімах була заборонена любов, залишається загадкою. Історики зазначають, що доказів для підтвердження їхніх стосунків небагато. Проте створення таких витончених архітектурних шедеврів дає змогу припустити, що Сінан дійсно відчував до неї щось більше, ніж просто повагу.