317
Десятки років спостережень та наукових досліджень продемонстрували, що мавпи не лише здатні кепкувати одне з одного, використовувати лікувальні рослини, а й уміло послуговуються жестами, пише Успіх in UA.
Однак дослідники досі не мають остаточної відповіді на питання, як тваринам це вдається.
У 1960-х роках науковиця Джейн Гуддол проводила тижні, спостерігаючи за шимпанзе в в Танзанії – їй вдалося встановити, що тварини регулярно використовують жести.
Наприклад, самці шимпанзе піднімають голову догори, коли погрожують, а матері за допомогою жестів запрошують дитинчат залізти до себе на спини, повідомляє life.pravda.com.ua.
Приматологи – фахівці з поведінки приматів – виявили, що шимпанзе, бонобо, горили та орангутанги мають понад 80 усвідомлених жестів, які активно використовують.
Дослідники намагаються використати ці знання для того, аби зрозуміти свідомість мавп і з’ясувати, як їм це вдається. Відповідь на питання, на їхнє переконання, також здатна пролити світло на те, як вид людини розумної розвинув навички повноцінної спілкування за допомогою мови.
Вчені мають кілька гіпотез, якими пояснюють жестикулювання мавп.
У 1980-х порівняльний психолог Майкл Томаселло запропонував перше пояснення щодо поведінки мавп, які використовували жести. У цьому йому допомогли спостереження за дитинчатами шимпанзе, які зростали в неволі.
Дослідник помітив, що малюки людиноподібних мавп жестикулюють своїм матерям, а у ході дорослішання їхній “арсенал” жестів лише збільшується. Пізніше до такої поведінки тварини за звичкою вдавалися і в спілкуванні з іншими мавпами.
Доктор Томаселло вважав, що використання жестів розвивається серед мавп як проста звичка. Якщо дитина неодноразово намагається схопити їжу з рота матері, доросла особина починає давати продукти для поживи. Натомість мавпеня продовжує протягувати кінцівки. Зрештою дитинча припиняє це робити, коли досягає свого.
Згідно з ідеєю Томаселло щодо повторюваних рухів, людиноподібні мавпи насправді не використовують жести так, як це роблять люди. Тварини, на його думку, не здатні вплинути на свідомість свого “родича”, але продовжують робити певні дії, якщо вони призводять до бажаного.
До 2010-х років деякі приматологи виявили серйозну проблему у гіпотезі Майкла Томаселло, яка передбачала велику різноманітність жестів серед мавп. Водночас науковці з’ясували, що багато шимпанзе послуговуються однаковими символами, деякі з яких спільні навіть для різних видів.
Тому вчені розробили нову теорію, яка відкинула ідею того, що звичка жестикулювати розвивається випадковим чином. Натомість вони припустили, що ці символи передавалися через покоління завдяки інформації в ДНК.
У схожий спосіб птахи вдаються до танців залицяння – токування, під час яких демонструють свої переваги перед іншими самцями.
Прихильники такого пояснення вважають, що жестикулювання передавалося у спадок, оскільки сприяло виживанню.
На думку приматолога з Університету Сент-Ендрюса (Шотландія) Річарда Бірна, жести – вроджена поведінка.
Наприкінці серпня 2024 року команда з трьох науковців-скептиків висунула нову гіпотезу, яка має пояснити жестикулювання серед приматів.
У своєму дослідженні вчені стверджують, що людиноподібні мавпи успадковують не жести, а знання того, що можуть їх використовувати.
За словами дослідників, тварини здатні створювати нові жести або запозичувати вже створені в інших “родичів”.
Як пояснює співавторка дослідження докторка Кірсті Грехем, такий підхід здатний пояснити попередні спостереження. Якщо мавпа не отримує бажаного після жестикулювання, вона може рухатися так, аби знаки було легше побачити.
Якби жести були вивченим, звичним рухом, тварини не могли би демонструвати його з такою гнучкістю способів, говорить Грехем. Це може свідчити про те, що насправді мавпи жестикулюють усвідомлено.
“Вони роблять це навмисно, цілеспрямовано”, – говорить науковиця.
Цей підхід також пояснює, чому людиноподібні мавпи діляться між собою жестами, які використовують. Через схожу тілобудову навіть різні види мавп здатні виконувати схожі рухи.
Саме тому, вважають вчені, мавпам складно зрозуміти, що означає людське вказування пальцем. Такі рухи не мають чіткого зв’язку з тим, як мавпи використовують свої тіла в повсякденному житті.
Водночас група дослідників переконана, що навчити приматів можна людським жестам. Щоб довести це, вони працюють над науковими експериментами, у ході яких спостерігатимуть за діями мавп.
Доктор Томаселло позитивно оцінив цей підхід як вдосконалену версію його гіпотези. За його словами, на час оприлюднення першого пояснення, вчені ще не усвідомлювали, наскільки гарно людиноподібні мавпи можуть розуміти одна одну.
“[Нова гіпотеза] дозволяє краще оцінити когнітивні здібності мавп, ніж попередня”, – зізнався Томаселло.
Нагадаємо, відео, на якому шимпанзе нібито вимовляє слово “мама” розпалило дискусію щодо здатності тварин імітувати людську комунікацію.
