201
Дослідження, зокрема аналіз ДНК і радіовуглецеве датування, розкривають таємниці цього перетворення і дають розуміння, як вовки стали компаньйонами для людей, пише Успіх in UA.
Еволюція домашніх собак – це тривалий процес, який триває тисячі років. Протягом цього часу собаки та їхні предки, вовки, багато разів схрещувалися, ускладнюючи вивчення їх викопних решток та ДНК.
Вчені досліджують скам’янілі рештки, звертаючи увагу на характеристики, такі як розмір черепа та форма морди. Порівнюючи ці ознаки зі сучасними собаками та вовками, вони намагаються зрозуміти, як розвивалися домашні собаки.
Серед давніх собак можна помітити короткі черепи та укорочені морди, що свідчить про зміни в їхній будові через одомашнення. Сучасні методи, такі як геометрична морфометрія, допомагають аналізувати форми черепа, повідомляє rbc.ua.
Деякі скам’янілості з льодовикового періоду, відомі як зародкові собаки, мають риси як вовків, так і собак. Наприклад, череп, знайдений у печері Гойє в Бельгії, має вік близько 36 000 років, а ще один зразок з Алтайських гір – близько 33 000 років.
Скам’янілості собак допомагають зрозуміти, як давні люди взаємодіяли з цими тваринами. Найстаріша знайдена скам’янілість, собака Бонн-Оберкассель, має понад 14 000 років. Її останки, знайдені в Німеччині у 1914 році, свідчать про піклування людей про цуценя, яке хворіло на чуму.
Поховання собак разом з людьми показує повагу до них та перехід собак від диких тварин до домашніх улюбленців. На археологічному об’єкті Багаття в Іллінойсі знайдено останки трьох собак віком близько 10 000 років, похованих без ознак насильства. Інший зразок з Аляски – домашній собака віком 10 150 років, пов’язаний з предком, що жив у Сибіру 23 000 років тому.
Ці знахідки свідчать про одомашнення собак і їх міграцію з людьми до Північної Америки. Дослідження геномів показують, що стародавні американські собаки, ймовірно, походять від спільного предка з Сибіру.
Походження домашніх собак залишається предметом дискусій серед науковців, які досліджують три основні регіони: Азію, Близький Схід та Європу. Деякі вчені вважають, що собаки могли бути одомашнені двічі в різних місцях, тоді як інші наполягають на єдиному походженні.
Наука досі не може точно визначити, де з’явилися собаки. Проте стародавні скам’янілості, знайдені в Бельгії, Сибіру та Чехії, які мають вік від 36 000 до 33 000 років, можуть свідчити про кілька спроб одомашнення вовків.
Дослідження ДНК також підтримують ідею подвійного походження. Наприклад, дослідження 2022 року показало, що одомашнення могло статися у Східній Азії та на Близькому Сході. Інші роботи, зокрема два, опубліковані у 2021 році, вказують на єдине походження: одне відстежує собак до Сибіру 23 000 років тому, а інше вказує на вимерлого японського вовка як найближчого родича сучасних собак, що підтримує теорію їх походження зі Східної Азії.
Вчені значно просунулися в вивченні еволюції домашніх собак, але багато питань залишаються. Не відомо, коли вовки стали собаками та де саме відбулося їх одомашнення.
Аналіз мітохондріальної ДНК стародавніх скам’янілостей допомагає зрозуміти походження собак. Оскільки собаки та сірі вовки мають 99,9% спільної ДНК, це дозволяє досліджувати генетичні варіації. Проте результати аналізу часто неоднозначні, ускладнюючи висновки.
Викопні дані свідчать про одомашнення собак близько 14 000 років тому, хоча деякі дослідження вказують на більш ранні дати, до 40 000 років. Дослідження показали, що собаки розділилися на дві популяції між 17 000 і 24 000 років тому: східну (східноазіатські породи) та західну (сучасні європейські та африканські породи).
