399
Самураї зникли наприкінці XIX століття, після більш ніж тисячоліття існування як військова аристократія Японії. Однак їхнє зникнення не пов’язано з такими ритуалами як «сепуку», бо насправді звичаї у самураїв були зовсім не такі, як ми про них думали.
Чому зникли самураї та які у них насправді були стародавні ритуали, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на LiveScience.
Дослідники здійснили переклад стародавніх японських текстів, що проливають світло на приховані вчення самураїв, зокрема ритуал обезголовлення як покарання для воїнів, що провинилися.
У чотирьох розшифрованих документах детально описується обряд сепуку — ритуального самогубства, де один самурай відрубував голову іншому. Хоча поширене уявлення про самураїв змальовує їх як тих, хто встромляв собі ножа в живіт, у період Едо (1603-1868) це відбувалося рідко.
Автор перекладу, який володіє чорним поясом третього ступеня (сан-дан) з кобудо і має великий досвід у перекладі японських текстів про бойові мистецтва, у вступі пояснює значення терміна «кайсяку». Це слово позначає людину, якій доручається участь у ритуалі та виконання обезголовлення. Усі чотири розшифровані документи містять інструкції саме для кайсяку.
Тексти розкривають секретні вчення, що зазвичай передавалися лише усно, але були записані, щоб зберегти ці знання і підготувати самураїв до майбутнього.
Вчення належать самураю Мізусімі Юкінарі, який жив у період 1607-1697 років, коли реальна влада в Японії належала сьоґуну, а імператор залишався символічною фігурою.
Традиції та ритуали самураїв були зовсім інакшими (фото: freepik.com)
Тексти детально описували ритуал і його відмінності, які залежали від статусу самурая та характеру його провини. Документи наголошували на важливості точного виконання ритуалу обезголовлення, адже будь-яка помилка могла стати джерелом великої ганьби.
«Важливо подивитись спочатку в очі, а потім на ноги людини, яка збирається померти… Якщо ви не зробите цього через особистий зв’язок із засудженим, це буде доказом того, що ви втратили бойову виправу, і накличете на себе вічну ганьбу», — йдеться в одному з текстів «Таємних традицій Сепуку», написаному в 1840 році самураєм на ім’я Кудо Юкіхіро.
Ритуал мав численні варіації, але зазвичай перед тим, як принести ніж, засудженому подавали саке. Хоча самураї могли самостійно здійснити акт, встромляючи ножа у живіт, на практиці це відбувалося рідко — обезголовлення виконував кайсяку.
Два з текстів були написані в період відносного миру в Японії, коли майстерність самураїв у володінні кинджалами вже не була на колишньому рівні.
У давніші часи, здійснюючи сепуку, самураї виконували складний ритуал, вирізаючи хрест у животі, перш ніж покласти ніж на праве коліно.
Однак у період Едо через зниження навичок процедура стала складнішою для виконання, що призвело до варіацій у ритуалі залежно від рангу засудженого та часу проведення церемонії.
У старовинних японських текстах знайшли правду про самураїв (фото: freepik.com)
Церемонія значно варіювалася залежно від статусу засудженого. Високопоставлені самураї та лорди отримували особливу пошану, а самураї, які обирали ритуальне самогубство після смерті свого господаря, також мали привілейоване ставлення.
Особи найвищого рангу могли обирати певні аспекти ритуалу на власний розсуд, а виконували церемонію зазвичай люди високого статусу, вдягнені в офіційний одяг самураїв — камісімо.
Голови самураїв вищого рангу після обезголовлення часто обробляли з особливою увагою: волосся обробляли ароматами, загортали в білу тканину та поміщали в спеціальну коробку.
Це разюче відрізнялося від практики «йондан» для самураїв нижчого статусу, яких звинувачували у важких злочинах — їх зв’язували, обезголовлювали та кидали в яму.
Дослідники також зазначають, що не всі високопоставлені самураї могли розраховувати на «гідну» смерть. З різних причин деякі з них не мали можливості провести ритуал із традиційним подаванням саке або підготовкою голови після страти.
