253
Довгий час вважалося, що атмосферу Марса «видуло» у космос через слабку гравітацію та втрату магнітного поля. Однак нове дослідження каже, що технічно вона нікуди з червоної планети не поділася.
Про це йдеться в новому дослідженні, оприлюдненому в ScienceAdvances. Вчені дійшли висновку, що багата на вуглекислий газ атмосфера близько 3,5 мільярда років тому «запечаталася» на поверхні планети.
У дослідженні говориться, що в часи, коли на Марсі ще була вода, вона просочувалася в багаті на залізо і магній породи і стикалася там з мінералами на зразок олівіна. Олівін навіть на Землі при контакті з водою вступає у складну хімічну реакцію під назвою серпентинізація, яка по суті призводить до поглинання кисню з води та виділення великої кількості водню.
Цей водень знову вивільнявся на поверхню планети, де вступав у контакт з атмосферним вуглекислим газом, призводячи до утворення метану (абіотичний метаногенез). Але й на цьому його пригоди не закінчуються.
На поверхні Марса є багато різних форм глини, на кшталт смектиту, яка здатна каталітично перетворювати прості органічні сполуки на складні та запечатувати їх у своїх структурах. На Землі в такий спосіб вуглець може бути запечатаний в осадових породах на мільйони років.
Однак різниця між цими двома планетами зводиться до того, що на Марсі немає активних тектонічних процесів, а тому глина з поглиненим метаном може не боятися раптових струсів і залишатись у запечатаному стані мільярди років.
Таким чином вчені припускають, що марсіанська атмосфера насправді в космос не полетіла, а значна частина її складових досі перебуває в межах планети. І хоча це не скасовує того факту, що зараз Марс виглядає як мертвий шматок каменю, але відкриває для майбутніх колоністів цікаві можливості.
Наприклад, марсіанський метан може стати хорошим джерелом палива, використовуватись для синтезу пластику або навіть харчових добавок, а також стати помічником у тераформуванні.
