249
Дослідники стверджують, що причиною вимирання шерстистих мамонтів міг стати алергічний риніт.
Буйне розмноження квітучих рослин після закінчення останнього льодовикового періоду могло призвести до такої великої кількості пилку в повітрі, що він міг викликати сильну алергічну реакцію та блокування нюху у мамонтів. Нове дослідження припускає, що нежить і закладеність «носа» призвели до вимирання цих доісторичних тварин.
Про це пише Live Science.
Дослідники кажуть, що бум рослинності через глобальне потепління міг вивільнити так багато пилку, що це викликало алергічні реакції у тварин — блокуючи їхній нюх і заважаючи їм нормально спілкуватися один з одним. Нездатність відчути один одного під час сезону розмноження не дозволила б мамонтам знайти партнера для парування, стверджують вчені. Наслідком цього стало різке скорочення чисельності популяції і, зрештою, вимирання виду.
«Одним із можливих механізмів вимирання тварин під час зміни клімату могло стати порушення нюху через розвиток алергії на флору, що змінилася», — вважають вчені.
Дослідники зазначили, що метою їхньої роботи було запропонувати новий еволюційний механізм вимирання мамонтів та інших тварин, що ґрунтується на порушенні комунікації.
Шерстисті мамонти жили в епоху плейстоцену (від 2,6 млн до 11 700 років тому). Вони зникли на більшій частині свого ареалу близько 10 000 років тому, хоча невелика популяція жила на острові Врангеля й остаточно зникла близько 4000 років тому. Дослідники вважають, що зрештою мамонти вимерли через поєднання інбридингу, розвитку полювання у людей та серйозних змін у рослинності. Проте вчені досі сперечаються, якою мірою кожен із цих факторів сприяв вимиранню.
Дослідники стверджують, що алергія могла порушити кілька життєво важливих функцій мамонта, оскільки тварини використовують нюх для пошуку їжі та партнерів, для навігації під час міграції та для того, щоб уникнути зустрічі з хижаками. Тому забиті хоботи мамонтів могли приректи їх загибель.
Щоб підтвердити свою гіпотезу, вчені збираються досліджувати викопні останки мамонтів. Вони сподіваються виявити там сліди пилку та рослин, які могли спричинити алергію, а також білки імунної системи, які організм виробляє під час алергічної реакції.
Одним із таких білків є імуноглобулін E (IgE), який виробляється в кишківнику, а потім виводиться назовні. Тому скам’янілі фекалії мамонта також стануть об’єктом ретельного дослідження.
Стародавні зразки ДНК шерстистих мамонтів дійсно вказують на те, що на заході свого існування ці тварини втратили здатність відчувати запах певних рослин. Реконструйований геном мамонта з острова Врангеля показав мутації в генах, пов’язаних зі здатністю відчувати квіткові запахи. Це означає, що останні мамонти, що жили на землі, не відчували запах квітучих рослин.
Тепер на вчених чекає довга і кропітка робота, щоб знайти підтвердження своєї гіпотези.
