302
Експерти передрікали цьогоріч особливо активний сезон ураганів, однак цього не сталося — вчені назвали причину.
У квітні та травні 2024 року команди з різних університетів і метеорологічних агентств попереджали, що цього року на нас чекає особливо активний сезон ураганів в Атлантиці. Результати спостережень вказували на те, що в Атлантиці буде значно більше ураганів, ніж зазвичай — високі морські температури створювали ідеальні умови для особливо активного сезону ураганів — очікувалося від 15 до 25 названих штормів. Ба більше, вчені навіть переживали, що їм просто не вистачить імен, щоб назвати всі ці урагани, пише Live Science.
Однак до середини вересня, типового піку сезону ураганів, загалом було названо лише сім штормів. Де ж інші «пропущені» урагани в Карибському морі? У новому дослідженні вчені зосередилися на тому, щоб зрозуміти, що сталося і чому моделі, мабуть, так помилилися. Дослідники стверджують, що в розрізі цього питання нам не варто розглядати Атлантику ізольовано, а ключовою відмінністю нинішнього сезону вважають безпрецедентні дощі в несподіваному місці: пустелі Сахара.
Зазначимо, що нинішній сезон ураганів в Атлантиці почався з рекорду: ураган Берил став першим раннім штормом категорії 5 за всю історію спостережень. За ним наступив період затишшя — вчені вважають, що він пов’язаний з викидом пилу із Сахари над тропічною Атлантикою — повітря стало занадто сухим, щоб підтримувати вологі хмари, необхідні для розвитку урагану. На початку серпня за Берилом пішли урагани Деббі та Ернесто, але з 13 серпня по 3 вересня в Атлантиці взагалі не було названих штормів. Це траплялося тільки один раз у ці дати, 1968 року.
Експерти зазначають, що торік найспекотніші моря в історії спостережень призвели до появи 20 названих штормів в Атлантиці — в результаті він став четвертим за активністю сезоном ураганів за всю історію спостережень. Нинішній рік також відзначився високими морськими температурами, як раніше й передбачали кліматичні моделі. Однак, за словами вчених, існують й інші чинники, які перешкоджали утворенню ураганів і не були враховані кліматичними моделями.
По-перше, 60% великих атлантичних штормів можна простежити до «хвиль» в Африці. У період з червня по вересень у Західній Африці зазвичай буває мусон. Він створює різкий контраст у температурах землі з вологим, зеленим Сахелем і сухою пустелею на півночі, а це зі свого боку дає змогу сформуватися висотному «атмосферному струменю».
Більш дрібні «хвилі» можуть відщеплюватися від цього струменя і вчені називають їх «африканськими східними хвилями». Попередні дослідження вже показали, що сильні східні хвилі можуть переміщатися біля берегів Африки та створювати області низького тиску й обертового повітря в Атлантиці, які можуть стати ураганами.
По-друге, цього року вчені помітили, що дуже тепле море дало змогу вологому повітрю переміщатися далі на північ над Західною Африкою, що принесло безпрецедентні опади в Сахару.
По-третє, оскільки вологе мусонне повітря простягається далі на північ, ніж зазвичай, східні хвилі виходять в океан через Мавританію або Західну Сахару, а не через Сенегал або Гамбію. Тут океан прохолодніший, а тому, повертаючись, хвилі приносять з півночі більш прохолодне і сухе повітря, а тому у хвиль просто немає необхідної кількості енергії.
На думку вчених, якщо ці хвилі вважати «насінням великих штормів», то їх просто було висаджено в неправильний ґрунт: вони нездатні отримати тепло і вологу, необхідні їм для розвитку в ураган.
Дослідники зазначають, що незабаром, імовірно, все може повернутися в норму, оскільки мусон відступає на південь, а поверхня моря продовжує нагріватися, забезпечуючи необхідну вологість і тепло.
