173
Дослідники зняли з космосу крижані «подряпини» на поверхні антарктичного моря і розповіли, як вони виникають.
Супутниковий знімок 2021 року зафіксував рідкісне явище — на поверхні океанічного каналу, що розділяє шельфовий льодовик Ронне та ділянку багаторічного морського льоду в Антарктиді, з’явилися загадкові рідкісні тонкі смуги льоду, пише Live Science.
На супутниковому знімку зображені смуги крихкого льоду, що тягнеться через вузький океанічний канал в Антарктиді. За словами дослідників, рідкісне видовище було спричинене поєднанням сильних вітрів і незвичайних океанічних течій. Ба більше, вчені вважають, що подібні явища можуть стати більш поширеними найближчими роками — причиною тому антропогенна зміна клімату.
Крижані смуги з’явилися на поверхні каналу морської води завширшки близько 6 кілометрів між шельфовим льодовиком Ронне і ділянкою фрагментованого морського льоду. Зазначимо, що шельфовий льодовик Ронне — гігантський крижаний щит, прикріплений до материкової частини Антарктиди, який часто стає джерелом найбільших айсбергів у світі.
За даними Національного центру даних зі снігу та льоду (NSIDC), смуги були утворені ніласом — типом надтонкого льоду завтовшки менше ніж 10 сантиметрів. Вчені зазначають, що нілас зазвичай утворюється, коли пухкі крижані кристали, відомі як крижана шуга, зливаються в крихкі пласти на нерухомій поверхні.
Дослідники Обсерваторії Землі NASA зазначають, що в цьому випадку сильні вітри створювали незвичайні вихрові течії або вихори на поверхні океану, що зупинили формування пластового льоду і змусили нілас збиратися в центрах течій, перш ніж його віднесуть по воді. Сильні вітри також відсунули морський лід від шельфового льодовика Ронне, надавши ніласу більше місця для зростання і розтягування.
На супутниковому фото видно, що нілас накопичувався вздовж краю морського льоду, внаслідок чого утворилася блідо-блакитна смуга. Цікаво, що колір незвичайний для цього типу льоду. Як правило, льодовики та морський лід з космосу здаються синіми тільки в тому разі, коли вони стають настільки щільними, що поглинають довші хвилі світла. Простими словами, вони відбивають тільки коротші, сині хвилі.
За словами наукового співробітника NSIDC Обсерваторії Землі Волта Мейєра, вони з колегами не можуть напевно відповісти, як саме морський лід тут набуває синього кольору. Однак він вважає, що лід може стискатися, що зробить його дуже компактним і дасть змогу йому поглинати довші хвилі.
Вчені також зазначають, що поява подібних крижаних смуг може стати більш поширеною в майбутньому. Річ у тім, що тонший і більш крихкий морський лід більш схильний до переміщення вітром, що робить появу подібних смуг значно ймовірнішою в майбутньому.
