79
Керівництво з муміфікації знайшли на 3500-літньому шматку папірусу під назвою папірус Лувра-Карлсберга, пише Успіх in UA.
Його назвали так через те, що одна його половина, яка переважно містить медичну інформацію, знаходиться в музеї Лувру в Парижі, а інша зберігається в колекції папірусів Карлсберга в Копенгагенському університеті Данії.
Досі вчені мали, крім неповних описів, залишених Геродотом і Діодором, всього двома єгипетські джерела — фрагментарні папіруси римського часу, а також зображення окремих епізодів бальзамування, повідомляє focus.ua.
Як відомо, у Стародавньому Єгипті бальзамування вважалося священним мистецтвом. Цим займалися тільки посвячені. Вчення було таємним і передавалося від одного бальзамувальника до іншого усно.
“Імовірно, цей текст був допоміжним засобом для запам’ятовування. Тому його передбачувані читачі мали були фахівцями у своїй справі. Текст мав нагадувати їм певні деталі, такі як рецепти мазей та використання різних типів пов’язок”, — говорить єгиптолог Софі Шедт з Копенгагенського університету.
Серед деталей, які вона виділила з тексту — список інструкцій з бальзамування особи померлого, яке виконувалося за допомогою шматка червоного лляного полотна, вимоченого спеціальним розчином на рослинній основі.
До складу розчину входили ароматичні та зв’язуючі речовини, а просочена тканина призначалася для захисту особи від комах і бактерій, а також для приємного запаху. Цей процес не був задокументований раніше, однак він відповідає деяким знайденим муміфікованим останкам.
У цьому рукописі також викладено повний 70-денний графік бальзамування, розділений на 2 періоди, кожен з яких мав чотириденні інтервали. Так “відновлювали тілесну цілісність померлого”.
Перші 35 діб видаляли органи і проводили сушку тіла. Його обробляли сухим карбонатом натрію зовні і зсередини. Решту 35 діб обв’язували померлого бинтами і покривали ароматичними речовинами, щоб відлякати комах і падальщиків. У цей самий період проводили бальзамування особи, описане в папірусі.
“Вперше половину рукопису колекції Карлсберга проаналізували і переклали, отримавши додаткову інформацію про фітотерапію і набряках шкіри”, — підкреслюють вчені.
Папірус довжиною близько 6 м тепер є ще важливішим джерелом про хвороби і здоров’я в Стародавньому Єгипті, зокрема про те, які недуги вважалися справою рук богів і як з ними можна було боротися.
Новий рукопис своїм віком передує попереднім і є найстарішою збереженою інструкцією з муміфікації. Вона також включає деталі, відсутні у двох інших документах.
