370
Як повідомляє російська газета «Известия», міністр оборони РФ Сергій Шойгу оголосив про посилення новоутвореного Ленінградського військового округу шляхом введення нових формувань. Окрему ракетну бригаду оснащену системами «Іскандер-М» створено в Карелії. Крім того, в округ перекинуті 11-й армійський корпус з Калінінградської області і 14-й армійський корпус з Мурманської області. Експерти трактують ці події як стратегічну відповідь на членство Фінляндії в НАТО для зміцнення північно-західних кордонів Росії.
Подробиці
Цей розвиток подій відбувається в контексті загострення напруженості між Росією, Білоруссю та членами НАТО, зокрема Фінляндією та Польщею. У відповідь на офіційний вступ Фінляндії до НАТО Росія раніше оголосила про постачання ракетних систем «Іскандер-М» до Білорусі, як повідомила редакція Army Recognition 11 квітня 2023 року. Цей крок справді є стратегічною глобальною спробою Росії посилити свої можливості ППО вздовж західного кордону у відповідь на посилення присутності НАТО.
Ленінградський військовий округ — підрозділ збройних сил Російської Федерації. У 2010 році він об’єднався з Московським військовим округом, Північним флотом і Балтійським флотом у новий Західний військовий округ. У грудні 2022 року міністр оборони Сергій Шойгу запропонував відновити його разом із Московським військовим округом, рішення про яке у червні 2023 року підтвердив заступник начальника Генштабу Євген Бурдинський. 17 грудня 2023 року Володимир Путін заявив про намір відновити Ленінградський військовий округ у відповідь на вступ Фінляндії в НАТО. 26 лютого 2024 року указом Президента округ було офіційно відтворено.
Ключовою складовою цього військового посилення є дислокований в Карелії оперативно-тактичний ракетний комплекс “Іскандер”. Ця система, яка також використовується в інших регіонах, таких як Мурманськ і Архангельськ, включає в себе самохідну пускову установку, яка може рухатися зі швидкістю до 70 км/год по дорогах. Він оснащений шасі МЗКТ-7930 і може нести дві ракети. Дальність стрільби цих ракет може досягати до 500 км, а загальна маса всієї системи становить 42 тонни. Оперативна група кожного пускового підрозділу складається з трьох осіб, що дозволяє швидко та ефективно проводити мобілізацію в різних оперативних сценаріях.
9К720 «Іскандер» (звітна назва НАТО: SS-26 Stone) — мобільна балістична ракетна система малої дальності, вироблена та розгорнута російськими військовими. Він досягає кінцевої гіперзвукової швидкості 2100–2600 м/с (6–7 Маха) і може досягати висоти 50 км, долаючи відстані до 500 км. Цей ракетний комплекс був розроблений для заміни систем ОТР-21 «Точка» в російській армії.
До складу батареї входять різноманітні транспортні засоби, необхідні для роботи батареї, в тому числі 4 одиниці 9П78-1 (транспортно-монтажні пускові установки), 4 заряджаючі 9Т250-1 і 2 машини управління 9С552.
«Іскандер» може бути оснащений різними звичайними боєголовками, включаючи касетні боєприпаси, паливно-повітряні вибухові боєголовки посиленого вибуху, осколково-фугасні боєголовки, проникаючі пристрої для проникнення в бункери, електромагнітні імпульсні пристрої для протирадіолокаційних місій і ядерні боєголовки. Станом на вересень 2017 року повідомлялося, що «Іскандер» має доступ щонайменше до семи типів ракет, включаючи крилаті ракети.
У системі «Іскандер-М» використовуються дві твердопаливні одноступінчасті керовані ракети моделі 9М723К1. Ці ракети повністю керовані по всій траєкторії польоту та оснащені нероздільними боєголовками. Мобільність пускової платформи ускладнює перехоплення.
Цілі можна ідентифікувати за допомогою супутникових знімків, літаків, звичайних розвідувальних центрів, артилерійських спостерігачів або сканованих аерофотознімків. Під час польоту ракети можна перенацілювати на ураження рухомих цілей. Відмінною особливістю «Іскандер-М» є бойова частина з оптичним наведенням, якою також можна керувати за допомогою зашифрованої радіопередачі, в тому числі з АВАКС або БПЛА. Бортовий комп’ютер ракети отримує зображення цілі, націлюється на ціль за допомогою прицілу та опускається до неї на надзвуковій швидкості.
Управління вектором тяги ракети (TVC) під час фази розгону досягається за допомогою графітових лопаток за компонуванням, подібним до тактичних балістичних ракет серії V-2 і Scud. Є припущення, що ракета слідує квазібалістичній траєкторії, виконує маневри ухилення на кінцевій фазі польоту та розгортає приманки для проникнення в системи протиракетної оборони. Ракета залишається в атмосфері, зберігаючи відносно плоску траєкторію, водночас керуючи нею протягом усього польоту за допомогою газодинамічних та аеродинамічних поверхонь управління, включаючи невеликі оперення, призначені для мінімізації виявлення радара.
У 2007 році була випробувана нова ракета системи – крилата ракета Р-500, дальність якої досягала 2000 км і більше. У випадку ядерного озброєння потужність боєголовки оцінюється в діапазоні від 5 до 50 кілотонн тротилу (21-209 ТДж).
