116
Сонячний зонд “Паркер” став першим космічним апаратом, який пролетів через корональний викид маси на Сонці.
Згідно з дослідженням, опублікованим нещодавно в журналі The Astrophysical Journal, космічний апарат “Паркер” провів два дні всередині потужного виверження мільярдів тонн плазми, пише Forbes.
Найближчим на сьогодні до Сонця космічним апаратом є сонячний зонд “Паркер”, запущений у космос 5 років тому для дослідження нашої зірки. Група вчених представила результати дослідження одного з його наближень до Сонця, яке відбулося 22 вересня минулого року.
Тоді “Паркер” провів два дні всередині коронального викиду маси, тобто величезного потоку плазми, викинутої із Сонця, перебуваючи на відстані в 9,2 млн км від поверхні зірки. Апарат зміг перетнути передній край викиду, тобто ударну хвилю.
Для порівняння, відстань від Сонця до Землі — 150 млн км, а від Сонця до Меркурія (перша планета від Сонця) — 37 млн км. Тобто, апарат NASA перебував майже в 4 рази ближче до нашої зірки, ніж найближча до неї планета Сонячної системи.
Те, що побачив у цей час сонячний зонд, було зафіксовано його приладом WISPR і вчені створили унікальний відеоролик, який можна побачити нижче.
За словами вчених, завдяки апарату “Паркер” їм вперше в історії вдалося спостерігати за виверженням плазми з такої близької відстані від поверхні Сонця. До цього настільки величезний корональний викид маси з такої дистанції ніколи не вдавалося зафіксувати.
Коли сонячний зонд “Паркер” пролетів крізь корональний викид маси, то його прилади зафіксували, що швидкість частинок плазми досягає 1350 км/с, а це означає, що це було одне з найпотужніших вивержень на Сонці. Але потік плазми полетів не в бік Землі, тому негативних наслідків від нього не було. За словами вчених, такі потоки плазми можуть викликати настільки сильну геомагнітну бурю, що це може завдати колосальної шкоди економіці багатьох країн світу.
Корональні викиди маси часто з’являються після появи спалахів на Сонці і пов’язані зі змінами ліній магнітного поля зірки. Ці лінії розриваються, а потім з’єднуються разом, що призводить до появи масштабних вивержень.
Якщо подібний потік плазми спрямований на Землю, то по досягненню планети, він може викликати появу геомагнітної бурі. Вона може змінити форму магнітного поля Землі, а також стає причиною появи дуже яскравих полярних сяйв. Крім такого нешкідливого впливу на планету геомагнітні бурі мають і негативний бік — вони можуть завдати серйозної шкоди супутникам, вивести з ладу системи зв’язку та спричинити відключення електроенергії.
