Флористика воєнного часу: як українські майстри адаптуються до нової реальності

12.09.2022   11:49    135

Почесна членкиня Асоціації українських флористів Владислава Нагорна – про те, що допомагає галузі триматися на плаву й чому професійна солідарність стала головним ресурсом виживання.

Повномасштабне вторгнення у лютому перевернуло життя всієї країни. Флористична галузь – одна зі сфер, що постраждала миттєво й жорстко. Багато квіткових студій закрилися в перші тижні війни назавжди. А ті, хто залишився, постав перед необхідністю повністю перебудовувати бізнес – в умовах, коли кожен день підкидає нові випробування.

“Перші місяці були шоком для всіх”

Перші місяці стали часом екстреної перебудови. Те, що працювало раніше, миттєво втратило свою дієвість.

“Ціни на матеріали зросли в кілька разів, логістика зруйнована, електрики немає тижнями, клієнти неплатоспроможні, бо всі заощаджують. І водночас потрібно якось продовжувати працювати, платити оренду, платити команді, закуповувати квіти. Багато колег признавалися, що просто не розуміють, як це робити”, – поділилася почесна членкиня Асоціації українських флористів, регіональна координаторка Асоціації у Дніпропетровщині Владислава Нагорна.

За її спостереженнями, найскладнішим було усвідомити й прийняти те, що старі бізнес-моделі більше не працюють. Війна змусила всіх екстрено вчитися керувати бізнесом інакше: рахувати кожну гривню, планувати закупівлі, шукати нові формати роботи.

“Ми зрозуміли: не можна залишати людей наодинці з бідою”

Саме в цей момент стало очевидно, наскільки важливою є роль професійної спільноти, згадує Владислава. Тож Асоціація українських флористів (АУФ) зосередилася на конкретній практичній допомозі: почала проводити онлайн-конференції, розсилати освітні лекції з фінансової грамотності, оптимізації витрат й антикризового управління.

“Ми збирали інформацію від колег з усієї України: хто де знайшов надійних постачальників, які формати роботи допомагають утриматися на плаву, яких помилок люди припускаються, – розповідає Владислава. – І передавали цей досвід далі. Створили чати підтримки, де флористи діляться рішеннями в реальному часі. Розіслали освітні курси – не абстрактні, а максимально приземлені: як скласти фінансовий план, як працювати з клієнтами в умовах, що склалися”.




За словами Владислави, запит від флористів був дуже конкретний: “Нашим колегам зараз потрібні не тренди й натхненні історії, а знання й інструменти, які допоможуть перезібрати формат і продовжити працювати. І ми намагаємося це давати – обмін досвідом, підтримку, конкретні інструкції”.

“Я вірю, що флористика виживе й стане сильнішою”

Попри складнощі, Владислава Нагорна дивиться в майбутнє з оптимізмом.

“Знаєте, що мене вражає? Наскільки сильними виявилися наші флористи. Так, важко. Так, багато хто закрився. Але ті, хто залишився, адаптувався, опанував нові навички. Це неймовірне професійне зростання, хай і вимушене”, – каже вона.

За спостереженнями Нагорної, війна докорінно змінила саму суть професії. “Зараз український флорист – це не просто фахівець, який гарно складає букети. Це підприємець, управлінець, психолог, який працює з людьми не лише в радісні моменти їх життя, а й у найскладніші періоди. Війна змінила наш професійний досвід назавжди. Ми навчилися працювати в неможливих умовах, підтримувати одне одного. І це допомагає всій галузі не здаватися”.

Автор: Олена Степаненко