Добрива від терористів і зерновий коридор. На Україну тиснуть, щоб дати Росії вивозити свій аміак через Одесу (ІНФОГРАФІКА) - Новини Ю

Добрива від терористів і зерновий коридор. На Україну тиснуть, щоб дати Росії вивозити свій аміак через Одесу (ІНФОГРАФІКА)

30.09.2022   13:18    1449

Два місяці тому чорноморські порти знову запрацювали для вивезення української агропродукції. Угода, до якої представники бізнесу та аналітики до останнього ставилися скептично, продовжує працювати. Попри регулярні провокації росіян.

Два місяці дії коридору – це понад половина передбаченого терміну дії угоди. Зернова угода була підписана в Стамбулі 22 липня і діє 120 днів з дня підписання до 19 листопада. Зрештою, її можуть автоматично продовжити і після цього терміну.


Якщо лише одна зі сторін-підписантів не повідомить про бажання її змінити чи розірвати.

Тим часом президент РФ Владімір Путін публічно заявляє про бажання обмежити напрями вивезення зерна з України “зерновим коридором”, а росіяни активізують атаки на Одесу та чорноморські порти.

Поряд з цим ООН тисне на Київ, аби дати Росії додаткову вигоду від ініціативи – дозволити їй експортувати свій аміак через Одесу, пише ЕП. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш з міністром інфраструктури України Олександром Кубраковим в Одеському морському порту, 19 серпня 2022 року. GETTY IMAGES

Що дав Україні “зерновий коридор”: підсумки

За два місяці з деблокованих чорноморських портів вийшли 238 суден з 5,5 млн тонн агропродукції, з яких 3,7 млн тонн – у вересні. Для порівняння, такий показник вищий, ніж агроекспорт усіма видами транспорту у липні.




Такі результати виявилися кращими, ніж сподівалися в Міністерстві інфраструктури та президент Володимир Зеленський. На початку вересня вони заявляли про відправлення морем на експорт за підсумками місяця 3-х млн тонн агропродукції.

 

Наразі морський експорт забезпечує вивезення понад половини агропродукції України за кордон. Завдяки цьому, якщо експорт іншими видами транспорту залишатиметься на серпневому рівні, за підсумками вересня аграріям вдасться вийти на довоєнну цифру у близько 6 млн тонн усього експорту агропродукції.




Майже половина з 5,7 млн тонн аграрного експорту морем за два місяці припадає на кукурудзу, ще третина – на пшеницю. На третій сходинці розташувалися соняшникова олія.

 

Відкриття морського сполучення для аграріїв дало помітний фінансовий результат. Лише у серпні завдяки роботі портів бізнес отримав майже 1 млрд дол експортної виручки, надходження якої до цього були суттєво обмежені спроможністю наземної інфраструктури та річкових портів. У вересні ця цифра вочевидь зросла ще більше.

З даних видно, що морські порти дали можливість компаніям суттєво збільшити експорт агропродукції. Наприклад, один з найбільших агроекспортерів України, Kernel, завдяки морському транспорту наростив об’єм продажів за кордон вчетверо. Цей фактор також дозволив компанії відновити закупку продукції в аграріїв, розповів ЕП директор з логістики Kernel Микола Мірошниченко.

Проте успіхи перших місяців не означають, що компанії відмовляються від вибудуваних за пів року наземних логістичних шляхів та річкових портів.

“Ми працюємо над збільшенням темпів морського експорту, та водночас не відмовляємося від усіх інших ланцюгів постачання, щоб мати можливість перенаправляти експортні потоки у разі необхідності”, – розповів Мірошниченко.

Хто купує українське зерно

В рамках угоди, яка повинна була запобігти голоду в країнах Африки та Близького Сходу, понад третину суден вирушили саме до країн цих регіонів, зокрема – до Єгипту, Ємену, Судану, Лівану та інших.

У Міністерстві аграрної політики та продовольства зауважують, що третина усього експорту пшениці спрямована саме в африканські країни.

Крім того, чотири судна з понад 120 тис тонн вантажу зафрахтувала ООН в рамках “Всесвітньої продовольчої програми”. Два з них вирушили до Ефіопії, ще по одному – до Афганістану та Ємену.

 

Половина загального експорту продовольства припадає на Європейський Союз – до країн регіону відправили майже 2,5 млн тонн продукції. Зокрема, торговельними партнерами України була Бельгія, Болгарія, Франція, Німеччина та інші держави.

Хоча стабільне зростання обсягів експорту сигналізує, що ринок “повірив” у “зерновий коридор”, судновласники все одно не поспішають відправляти в Україну свої найбільші кораблі.

Якщо до повномасштабної війни під завантаження української продукції переважно заходили балкери вантажністю 40 тис тонн і більше, то після деблокади портів в середньому судна завантажували 20-25 тис тонн продукції.

Хоча винятки також є: наприклад, наприкінці вересня Україна завантажила судно MARAN EXCELLENCE типу кейпсайз. На ньому відправили 115 тис тонн ячменю, пшениці та кукурудзи – найбільше за час дії угоди. Протягом двох місяців також траплялися судна вантажністю від 30 тис тонн до 66 тис тонн.

Подальшому нарощуванню морського експорту сприятиме також поступове здешевлення вартості фрахту суден та страхування вантажів, якій направляються з України.

“Зерновий коридор” для російського аміаку

Повномасштабне російське вторгнення вплинуло не лише на обсяги агропродукції, які потрапляють на світовий ринок, але й на необхідні аграріям азотні добрива. Ключовим складником для їхнього виробництва є аміак, ціна якого напряму залежить від вартості газу.

Рекордні ціни на блакитне паливо, внаслідок скорочення поставок з Росії, призвели до того, що європейські компанії змушені обмежувати виробництво добрив, що спричиняє їхню нестачу.

Донедавна частка РФ на світовому ринку аміаку становила 20%. У 2021 році росіяни відправили на експорт 4,4 млн тонн цього газу. Близько половини цих обсягів транспортувалося до українського порту “Південний” через аміакопровід “Тольятті-Одеса”. Транзит припинився 24 лютого зі зрозумілих причин.

У середині вересня стало відомо, що ООН розпочало перемовини з Києвом щодо відновлення транзиту аміакопроводом. Мовляв, збільшення поставок аміаку на світовий ринок може зменшити ціни на нього та послабити ризики продовольчої кризи в низці країн.

“Нам дуже потрібні російські добрива в момент, коли ми спостерігаємо кризу ринку добрив. В багатьох частинах світу люди не сіють всю землю, яка у них є, через брак добрив”, – заявив генсек ООН Антоніу Гуттереш.

Довідка. Аміакопровід “Тольятті-Одеса” протяжністю 2,4 тис км слугує транзитним маршрутом для експорту російського аміаку через порт “Південний” на Одещині.

В РФ він бере початок з міста Тольятті, де завантажує аміак виробництва ПАТ “Тольяттіазот” російського олігарха Дмітрія Мазепіна та АТ “Міндобрива” олігарха Аркадія Ротенберга у м. Россошь.

В Україні аміакопровід проходить через вісім областей та має протяжність понад 1 тис км. Крім транзитного маршруту з РФ, завдовжки 817 км, до 2014 року працювала також гілка “Горлівка-Одеса” завдовжки 200 км, якою аміак транспортувався з заводу “Стирол” Дмитра Фірташа.

МАПАМАПА

За даними оператора української частини аміакопроводу “Укрхімтрансаміак”, у 2021 році транзит аміаку становив 2,3 млн тонн, а за неповні два місяці 2022 року – 370,6 тис тонн. Від надання послуг українська компанія торік отримала 2,9 млрд грн, а до державного бюджету надійшло 1,2 млрд грн у вигляді ренти.

З “Південного” російський аміак експортувався далі в Північну Африку (Марокко), Туреччину, Індію, Євросоюз (крім країн Балтії), розповіли ЕП в аналітичній компанії Barva Invest. Виробництво агропродукції у цих країнах, пише Reuters, ООН розглядає як один зі шляхів ослаблення продовольчої кризи.

Кому вигідний запуск аміакопровода

За умови, що середня ціна аміаку у 2021 році становила 700 дол за тонну, РФ могла заробити від експорту через Україну близько 1,6 млрд дол.

Цьогоріч вартість аміаку зросла і на кінець вересня становила близько 1000 дол за тонну на умовах поставки FOB (відповідальність за вантаж лягає на покупця з моменту розміщення вантажу на борту судна). Якщо до 24 лютого аміакопроводом прокачували в середньому до 200 тис тонн газу на місяць, у разі відновлення транзиту РФ отримуватиме близько 200 млн дол виручки щомісяця.

Проте бажання Росії розблокувати транзит зумовлено не зростанням цін на аміак, адже за низької собівартості виробництва країна у будь-якому разі матиме більші чи менші доходи.

“Ситуація подібна з газом, який вони періодично спалюють, оскільки його немає куди дівати. В РФ є надлишкові потужності виробництва аміаку, тобто вони можуть, і фактично виробляють, набагато більше, ніж споживають. Як наслідок, РФ наразі необхідна елементарна можливість збуту, щоб виробництво не простоювало, люди мали роботу та отримували зарплати”, – пояснює аналітик Barva Invest Костянтин Кінжалов.

На це ж вказують і самі росіяни. Так, за словами російського економіста Лєоніда Хазанова, якого цитує російське ЗМІ Коммерсант, з квітня виробництво аміаку скоротилося до 1,3 млн тонн на місяць, а надлишок зберігається на складах.

Крім бажання сприяти покращенню ситуації з доступністю добрив, в ООН розуміють ризик того, що Росія може саботувати зернову угоду. А відтак шукають способи цього уникнути.

Генсек ООН Гуттереш раніше заявляв, що відновлення транзиту створить умови для продовження зернової угоди. А підстави вважати, що росіяни можуть її через два місяці розірвати, достатньо – Путін двічі публічно ставив “під питання” умови зернової ініціативи.

Чи безпечно запускати аміакопровід

Основною загрозою у разі відновлення транзиту аміаку є небезпека, яку речовина становить для людей. Аміак – це безбарвний газ із різким запахом, пари якого утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Він отруйний для людини, уражає очі та дихальні шляхи, спричиняє подразнення шкіри та слизових оболонок, а у великій концентрації може бути смертельним.

За сім місяців повномасштабної війни дії окупантів вже спричинили аварію на аміакопроводі “Тольятті-Одеса” у Бахмутському районі. Щоправда, пошкоджена гілка не використовувалася з 2014 року, і витік виявився незначним.

Президент Володимир Зеленський вже висловив свою позицію щодо закликів відновити транзит аміаку з РФ. Він заявив, що проти таких поставок і робив би це “тільки в обмін на наших полонених”, що власне і запропонували в ООН.

Зрештою, кажуть в “Укрхімтрансаміаку”, про відновлення транзиту аміаку можна говорити лише “після прийняття воєнно-політичного рішення на умовах України” та надання міжнародних гарантій для припинення бойових дій в радіусі 2,5 км від аміакопроводу на всій довжині його маршруту до Одеського припортового заводу. Решта безпекових умов і так передбачена зерновою угодою – зокрема, щодо ненападу на портові споруди.

З технічної точки зору магістральний аміакопровід знаходиться у працездатному стані. В ньому підтримується необхідний внутрішньотрубний тиск, а підземна та наземна технологічна інфраструктура практично не пошкоджені. Водночас через попадання уламків від ракетного обстрілу деякі технологічні ділянки магістралі потребують незначного ремонту, додають в “Укрхімтрансаміаку”.


inshe.tv